Послання, звернення

ЗВЕРНЕННЯ
Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ з нагоди Року сім’ї в Україні

 

Великодне пастирське послання до священиків, монахів і монахинь, семінаристів, християнських чоловічих і жіночих братств і всіх вірних братів і сестер Сокальсько-Жовківської єпархії 2019 р. Б.

 

Послання Кир Михаїла на Великий піст 2019 р. Б.

Великопосне послання для священиків, монахів і монахинь і всіх вірних Сокальсько-Жовківської єпархії на 2019 р.

 

 

Звернення Синоду Єпископів
Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ
до вірних та всіх громадян України
з нагоди Президентських виборів

 

Пастирське Різдвяне послання до священиків, монахів, монахинь і всіх вірних Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ Різдво 2019

 

Заклик єпископів УГКЦ до посиленої молитви та посту в час особливих випробувань для нашої державності
 

 

Лист Синодальних Отців до молоді

 

Архиєрейське послання Михаїла Колтуна,
Єпископа Сокальсько-Жовківського на Пасху 2018 року Божого

 

 

АРХИПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

 

Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства з нагоди Великого посту

 



Партнери
  • Інтернет-портал "Сокаль і Сокальщина"
  • Інтернет провайдер "Bestlink"

    • Ваше ім'я:
      Ваша контактна адреса, телефон, e-mail:
      Заголовок повідомлення:

      Текст повідомлення:

       

      Питання до священика

        Запитання

        Ім'я: Анна
        питання: Христос Воскрес!
        Отче! Поясніть, будь ласка, як правильно споживати Артос. Дякую.


        відповідь: Воістину Воскрес!
        Слово " Артос" з грецькоі означає як - хліб на заквасці. Тобто це образ великлі просфори. Це символ Церкви,  в якій знаходиться кожний з нас, образ цілісності. Церкви яка відкуплена кровю Агнця Божого. Освячується він на самий Великдень. Час після Воскресіння аж до Томиної неділі  у процесійних обходах навколо церкви беруть також Артос адже цей хліб символізує Воскреслого Бога і Його присутність серед нас.
        Одначе не слід ставити на один щабель св. Євхаристію і Артос. Артос це свого роду антидор ( хліб який залишається після проскомидії).


      Питання до священика

        імя: Оксана

        питання:

        Слава Ісусу Христу. Що таке зареєстрований але не вінчаний шлюб?  Додаю уривок, де таке прочитала "До блудного співжиття відноситься також поширений сьогодні так званий «цивільний шлюб», тобто співжиття без реєстрації шлюбу. Слід, однак, пам'ятати, що зареєстрований, але невінчаний шлюб не може розцінюватися як блуд і не є перешкодою для перебування в Церкві" Дякую

        відповідь:

         Слава навіки.

         Під терміном "зареєстрований" шлюб розуміється подружжя яке укладене згідно державних (цивільних) норм. З точки зору Церкви, розуміння даного подружжя, суттєво відрізняється від церковного ( найперше мова йде щодо нерозривності подружжя). Хоча Церква не відкидає цивільне подружжя але особи які проживають лише у цивільному шлюбі і не отримали з певних причин ( не бажання, наявність перешкод ...) церковного шлюбо, самі позбавляють себе повноцінного і всеохоплюючого духовного життя в Церкві.

         


      Питання до священика

        питання:

         Слава Ісусу Христу! Скажіть будь ласка, якщо чоловік розведений і живе в цивільному шлюбі з дівчиною, чи мають право на Сповідь і Святе Причастя?


        відповідь:

        Слава навіки!
        Якщо дані особи живуть подружнім життям ( тут потрібно розуміти не лише співжиття а головно інтимні стосунки) без тайни Подружжя ( не в церковному шлюбі) то вони допускаються важкого гріха. А хто живе в стані тяжкого гріха, чи ми говоримо про ситуацію розлучених і повторно одружених, чи говоримо про будь-який інший гріх щодо Божих заповідей, навчання Церкви є незмінне – у стані тяжкого гріха до Святого причастя не можна приступати. Ми розуміємо, щоб мати можливість приймати св. Євхаристію потрібно приступати до сповіді. Однак і ця св. тайна має бути належно виконана, тобто потрібно чітко виконати всі п’ять умов доброї сповіді. І одна з умов це постанова поправитись, нажаль особи які живуть «на віру» не можуть цього зробити оскільки для них існує постійна небезпека грішити гріхом нечистоти з особою з якою спільно проживають. І саме це є причиною коли священик може відмовити у розгрішенні.


      Питання до священика

        Ім'я: Анна


        Питання:

         Слава Ісусу Христу!
        Отче! У Православ'ї є митарства.Тобто душа померлої людини після відходу з тіла проходить випробування за своє життя. Якщо оправдається за свої вчинки -Рай, якщо ні - пекло. На протязі 40 днів після смерті визначається її остаточне місце перебевання.
        Але православні моляться за померлих. Чому? Адже, якщо душа в Раю, їй не потрібні молитви, якщо в пеклі, то ніякі молитви їй не допоможуть.
         Серед тих митарств говориться про те, що душа буде звітувати за такі гріхи, про які забула покаятись і за такі, що НЕ ЗНАЛА  що то є гріх. Чому?
        Поясніть, будь ласка. Дякую.


        Відповідь:

        Слава навіки!
        Щиро дякую за таке багатогранне питання. Найперше роздумаємо чому ми молимось за померлих і чи вони взагалі потребують нашої молитви. Все, що відбувається з душею людини після смерті для нас є певною таємницею але через св. Письмо і через свідчення святих ми маємо можливість пізнати і відкрити для себе цей стан. Чи померлі потребують наших молитов? Так!!! Католицька і Православна Церкви вчать про можливі три стани людської душі після смерті – рай, пекло і чистилище (у католиків) митарства (у православних). Перший і другий стан душі не потребують наших молитов тому що вони вже є вічні і наші молитви нічого не зможуть змінити, натомість третій стан – чистилище (митарства) це є тимчасовий стан і його тривалість в деякій мірі залежить від наших молитов. Саме душі померлих у чистилищі очікують і надіються на наші молитви і жертви за них. Ми не можемо достеменно знати в якому стані перебуває душа чи вона є у місці вічності чи ще проходить цей тимчасовий стан очищення тому молитися потрібно за всіх померлих. Старий Завіт у другій книзі Макавеї заохочує нас молитися за померлих ( ІІ Мак. 12. 43-46).
        Що таке чистилище. Чистилищем називається місце, де душі задля справедливості Божої відбувають кару (очищення) за прощені важкі гріхи або коли людина померла без сповіді допустившись легких гріхів. Це своєрідне місце очищення перед отриманням вічної нагороди у небі. Вчення Церкви про чистилище було проголошене і підписане на Флорентійському соборі (1439). Собор визначив, що “душі тих, хто істинно розкаявся і помер у любові, але ще не встиг принести гідних плодів покаяння за свої гріхи ділом — очищуються після смерті муками у чистилищі… Молитви живих вірних, тобто жертви, молитви і милостиня, як і інші справи благочестя, які за звичаєм звершуються вірними задля інших вірних — слугують цим душам тим, що применшують їхні страждання”. Систематизацію вчення про чистилище пов’язують з іменем відомого схоласта Томи Аквінського.
        У своєму вченні Католицька Церква опирається на наступні місця зі Святого Письма:
        - Старого Завіту. (2Мак.12:43-46), де Юда Маккавей, знайшовши у полеглих в бою воїнів ідолів, наказав зібрати гроші, які були послані у Єрусалим в жертву і для молитви за цих воїнів, що померли у грісі. Догматика католицька пояснює, що тут мова не може йти про важкі гріхи, які не можуть бути прощені, але про гріхи легкі чи про кару, що не була відпокутувана за життя, а також про те, що даний уривок вчить про те, що євреї вірили в те, що по смерті жертви і молитви допомагають участі померлих, тобто в чистилище;
        - Нового Завіту. Святий апостол Павло в 1Кор.3:12-15 говорить про будівничих. Усі будують на доброму фундаменті, яким є Христос, тобто усі подають науку Христову, але одні подають науку чисту (яку Апостол прирівнює до золота, срібла, дорогоцінного каміння), інші ще свої додатки чи через свою убогість чи через зиск (прирівнює ці додатки до дерева, сіна, соломи). Це можна прирівняти і до тих, хто грішить легко. І як діло будівничих очиститься через вогонь, так і грішники будуть очищені до дня суду через вогонь, як метал очищається вогнем. Також Католицька Церква у вченні про чистилище опирається на слова Христа Спасителя, Який сказав: “І коли хтось скаже слово проти Сина Чоловічого, йому проститься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не проститься ні в цьому світі, ні на тому” (Мф.12:32). Тобто, як каже католицька догматика, якщо б не було такого місця, де можуть душі очищатись від гріхів, то Христос не говорив би цих слів, тому таким місцем і є чистилище;
        - Також Католицька Церква опирається на твори Свв. Отців як Східних (св. Іоан Золотоуст, св. Кирил Єрусалимський, св. Єпіфаній Кірський, св. Єфрем Сірін), так і західних (Тертуліан, св. Кипріан Карфагенський, св. Амвросій Медіоланський, блаж. Августин, св. Григорій Великий); на древні списки Літургій та написи в катакомбах.
        Православні Церква вчить про так звані “митарства” душі грішника протягом 40 днів після смерті, під час яких, власне, і “діють” молитви за померлого. “Правосуддя Боже звершує суд над християнськими душами, що вийшли із тіл своїх, через Ангелів, як святих, так і злобних. Коли душа християнина починає підніматися до неба, керована святими ангелами, темні духи викривають її незагладженими покаянням гріхами. По прошарках піднебесної, від землі до самого неба, стоять вартові полки падших духів. Кожне відділення завідує особливим видом гріха, і мучить у ньому душу, коли душа досягає цього відділення. Повітряні бісівські сторожі і судилища називаються в святоотцівських писаннях митарствами, а духи, що служать в них,— митарями”.  Детальний опис митарств і порядок, у якому вони слідують, одне за іншим, у повітряній безодні ми запозичуємо у преподобної Феодори. Вона вказує на наступний порядок: перше митарство — гріхи словами; друге — гріхи брехні; третє — наклепів; четверте — черевоугодництва; п’яте — лінивства; шосте — злодійства; сьоме — скупості; восьме — лихварства; дев’яте — неправди; десяте — заздрості; одинадцяте — гордості; дванадцяте — гніву; тринадцяте — злопам’ятства; чотирнадцяте — вбивства; п’ятнадцяте — чародійства; шістнадцяте — блуду; сімнадцяте — перелюбу; вісімнадцяте — содомські; дев’ятнадцяте — єресей; двадцяте — немилосердя. Після “митарств” над душею здійснюється так званий “частковий суд”.
        Говорячи глобально, можна стверджувати, що не настільки важливим є те, як називати нам той “непевний стан”, у якому перебуває душа відразу після смерті. Чи назвемо ми його чистилищем, чи назвемо митарствами, ми повинні залишатись здоровими і неушкодженими від ран і хвороб гріха — через заповіді і чесноту покаяння. Бо для нас важливим є кінцевий результат наших життєвих пошуків.


      Питання до священика

        Ім'я: Анна


        питання:

        Христос Рождається!
        Отче! Наш патріарх Святослав Шевчук  в одному інтерв'ю сказав про духовне єднання (не об'єднання) з ПЦУ. Я знаю 3 основні різниці між нами:
        1. Природа Святого Духа (від Отця - у них, від Отця і Сина -у нас);
        2. Непорочне Зачаття Діви Марії і Її Небовзяття; (заперечують)
        3. Сповідь і Святе Причастя (одне Святе Таїнство -у них і два окремі Святі Таїнства - у нас).
        Поняття духовного єднання напевно не торкається цих різниць. Поясніть, будь ласка, більш конкретно, щоб прийняти це єднання з відкритим серцем і любов'ю. Дякую.

        відповідь:

         Славімо Його!
        Щиро дякую за питання.
        Перш ніж відповісти на дане питання потрібно в певній мірі заглибитись в історію християнства. Найперше потрібно наголосити, що перших п’ять століть християнство перебувало під повним впливом і юрисдикцією Риму. І навіть після «славно-звісного» розколу у 1054 р. і до теперішнього часу 60 %  християн цілого світу є в євхаристійному єднанні з Святішим Отцем (Папа Римський).
        Говорячи про доктринальні розбіжності між Католицькою і Православною Церквами,слід мати на увазі, що Православна Церква керується постановами та рішеннями семи Вселенських Соборів (останній відбувся 787 році), також вважається, що до рішень цих Соборів нічого не може бути додано. Католицька Церква, хоч і вважає віру, яку заповів Христос та апостоли незмінною, все ж подає за можливе розробляти та з’ясовувати вчення Церкви, при цьому закріплювати основні доктринальні положення у вигляді нових догматів. Суперечки Сходу та Заходу відносно цього проводилися протягом довгого часу. Після розколу 1054 року позиція Православної Церкви стала ще категоричнішою: жодних догматичних постанов не може бути прийнято, тому така практика Католицької Церкви суперечить вченню Христа. Суть нових догматичних постанов просто нехтувалися, навіть якщо вона не суперечила східній церковній свідомості. Критика зводилася до історичних фальсифікацій та богословських натяжок. Як Православна, так і Католицька Церкви пройшли досить різний та тяжкий, а іноді навіть і тернистий шлях, то і природно, що після кількох століть самостійного розвитку їхня богословська спадщина є різною. Ці відмінності іноді є досить номінальними, а в інших випадках вони мають не принципових характер та не торкаються суті християнської віри. Якщо ми окреслимо свою увагу між певними догматичними різницями між католицькою і православною церквами то їх є більше ніж було наголошено в питанні а саме:
        1. в католицизмі і православ'ї по-різному тлумачиться догмат сходження Святого Духа: у католиків — від Бога-Отця і Сина (згідно з рішенням Толедського вселенського собору 589 р. про філіокве); у православних — від Бога-Отця. (В 1995 р. Папська Рада для Сприяння Єдності Християн видала важливий документ «Грецькі і латинські передання щодо ісходження Святого Духа», який відображає сьогоднішню офіційну богословську позицію Ватикану щодо філіокве. Його можна вважати певною мірою поворотним пунктом у цьому наболілому питанні — квінтесенція документу зводиться до того, що Католицька Церква фактично визнає слушність східних застережень щодо цієї пізнішої латинської вставки. Зокрема, визнається нормативність східної теології єдиноначалія Отця та наголошується, що вона є «фундаментом, який мусить служити для продовження сучасного богословського діалогу між католиками і православними».)
        2. немає згоди між католиками та православними і з питання щодо буття людей після їхньої смерті. У православ'ї — це Рай і пекло, у католицизмі — ще й чистилище. Вчення про чистилище розробив італійський середньовічний філософ, знаменитий систематизатор схоластики Тома Аквінський (1225—1274), а догмат про нього прийняв у 1439 р. Флорентійський собор і підтвердив у 1562 р. Тридентський собор.
        3. Одною з важливих розбіжностей є Примат Папи (непомильність). Однак непомильність папи не означає, що папи взагалі не можуть помилятися чи що вони є безгрішними. Римські єпископи звичайно ж можуть помилятися — наприклад, у приватних висловах чи коли вони говорять як єпископи місцевої Римської Церкви, навіть якщо їхні судження при цьому заторкують віру чи мораль Церкви, і вони можуть помилятися також у всьому іншому, як і всі люди. Звичайно ж, ніхто з них не має гарантії на вічне блаженство, хоча деякі папи помилково й стверджували протилежне. Тому переклади «непомильності» як «безпомилковість» чи навіть «непогрішимість» є цілковито хибними і не мають жодного підґрунтя. Непомильність папи не є непомильністю особи, а непомильністю папського сану чи уряду за цілком певних, точно визначених обставин. Визначення собору обмежує непомильність римського єпископа двома умовами: а) формальною — коли папа говорить «з престолу», тобто має чіткий намір як вселенський учитель проголосити якийсь догмат для цілої Церкви; б) змістовною — коли в цьому догматі йдеться про віру або мораль. З часу проголошення догмату про непомильність папи в 1870 р. папи користувалися цим правом всього один раз, а саме 1950 р., коли Пій ІХ проголосив догмат про Внебовзяття Богородиці. Католицька Церква навчає, що учительський уряд Церкви не може додавати нічого нового до скарбу віри Церкви — непомильність папи не є чарівною паличкою, за допомогою котрої він міг би створювати все нові змісти віри. Її властивою функцією є збереження Церкви в переданій вірі: вона є останньою гарантією того, що Церква не може помилятися щодо віри і моралі. Учительський уряд є відповідальний перед Словом Божим — він тлумачить завершене божественне Об’явлення, а не вводить нового. Отже, непомильними є передусім ціла Церква і її вчення, тоді як учительський уряд Церкви є виразом цієї непомильності.
        4.  Непорочне зачаття. Текст проголошення звучить так: «Ми (тобто папа) оголошуємо, що вчення, яке полягає в тому, що Преблаженна  Діва Марія в першу мить Свого зачаття в силу особливої благодаті Всемогутнього Бога і в силу особливого привілею, приймаючи до уваги зовнішні та внутрішні заслуги Ісуса Христа Спасителя людського роду, збережена була вільною від усілякої скверни первородного гріха, - є вченням Богооткровенним, і тому всі віруючі ЗОБОВ’ЯЗУЮТЬСЯ вірити в нього».  Згідно цього віровчення, Божа Матір має привілей свободи від первородного гріха. Тобто Вона викуплена до викуплення завдяки передбаченню заслуг Її Сина. Православ’я згаданого вище даного вчення не приймає вже у першій ланці. Тому що цей догмат (на їхню думку), фактично заперечує єдність природи людства, і тим самим піддає сумніву спасительне втілення Христове від справжньої повноцінної представниці впалого людського роду. Іншими словами, «що не було Ним прийнято, не могло бути Ним зцілено». Приблизно так висловлювався святий Григорій Богослов, а пізніше святий Іоан Дамаскин. Однак людину швидше переконає чудо, ніж догмат висловлений «непомильним» папою. У часи, коли Христос ходив по землі, натовпи вимагали від Нього чудес та надприродних знаків. Їм було недостатньо того, що в Христі здійснилися сотні пророцтв Старого Завіту, включно з хронологічними. Для віри, цим людям обов’язково потрібне чудо. Христос звісно робив чуда, і цим підтвердив свою божественність.  Тому питання чудес не таке однозначне, як дехто його трактує. Отже, чуда і непорочне зачаття.  У 1852 році у Франції,  в містечку Люрд, відбулося таємниче явлення «прекрасної діви», яку бачила і чула одна місцева дівчина Бернардета Субіру. Вже майже традиційно, що після цього явлення візіонерка довго не пожила і померла молодою, перед цим важко хворіючи. До останньої миті життя, її охоплювало лише одне бажання – побачити «прекрасну діву» бодай ще раз.  Видіння певний час не називало себе, але врешті – решт відкрилося візіонерці. «Я – непорочне зачаття», - сказала «прекрасна діва» наприкінці своїх явлень Бернардеті, доречі святій Католицької Церкви. Оскільки дівчина-візіонер була не дуже грамотною, а самоназва «діви» здивувала навіть теологів, то сумніву в католиків не залишалося – Богородиця підтвердила догмат, який готував до проголошення Пій IX.
        5.  Також можна тут наголосити до різного розуміння хліба для освячення і сам момент переміни хліба у тіло і вино у кров Христа на літургії.
               Це можливо одні з головних розбіжностей між вище згаданими Церквами але ці розбіжності не є настільки принциповими, щоб не осягнути порозуміння і ОБЄДНАННЯ.
               На мою думку саме це має на увазі Блаженніший Святослав. Він говорить про те що нас, дві Церкви в Україні, сьогодні ЄДНАЄ. Між об’єднанням і єднанням є певна різниця і від друго до осягнення першого поняття потрібно пройти певний відрізок дороги. А єднає нас сьогодні спільна традиція Володимирового хрещення; єднає нас сьогодні наш народ і прагнення дбати про його добро і користь.


      Питання до священика

        Ім'я: Лана


        питання:

         Христос Рождається!
        Отче! В мене є проблема: я не люблю, коли мене відвідують під час хвороби, не залежно чи я вдома, чи в лікарні. Тому я не відвідую хворих, щоб не спонукати їх відвідати мене у відповідь. Чи не скаже мені Господь на суді: тебе не знаю!"Чи потрібно сповідатися з цього? Дякую.

        відповідь:

         Славімо Його!
        Перш ніж дати відповідь на питання потрібно перечитати уривок з св. Євангелія ( Мт. 25. 31-46), який описує контекст питання. В  даному випадку Христос закликає людину одночасно до певного  конкретного вчинку і одночасно застерігає про не використання можливості робити добро. І власне це друге, на мою думку, є важливіше. У своїх стосунках з іншими людьми ми завжди ставимо на перше місце своє «Я», натомість Христос особливу увагу звертає на іншу особу в спосіб уособлення себе з нею. Слідкуючи Вашій логіці Бог також міг сказати: « Я не буду страждати за людину адже вона дальше буде грішити». Але бажання допомогти людині  спонукало Бога піти досить важкою і болючою дорогою. Тому, якщо ми хочемо жити християнським життя, нам потрібно віддалитися від свого Я і більше подумати про іншу особу. Наприклад ( у контексті Вашого питання), коли хтось перебуває в лікарні і відвідуючи його ми маємо можливість підтримати її, для нас це може бути банальний і вимушений вчинок але для хворого це момент коли він відчує що не є одинокий в цей не простий для себе час. І наша присутність додасть йому сили для швидкого одужання. Навіть коли ми хворіємо, не переставаймо думати про іншу людину адже відвідуючи нас вона робить добру справу і виконує Божу заповідь, можливо це єдина можливість для цієї людини зробити щось добре – не позбавляймо її цієї можливості!


      Питання до священика

        Оксана
        питання:

        Отче, на Святу вечерю залишають їжу на столі на ніч. Це звичай, чи обряд, чи... потрібно це робити?


        відповідь:

        Христос Рождається!

        Так сталося, що релігійне життя в нашому народі тісно переплетене з різного роду традиціями і звичаями, які дуже часто не мають  нічого спільного з церковним життям. У церковну обряді кожний жест чи якась рубрика має своє значення і змістом цього є щось нас навчити. Це також стосується і теми Вашого питання. Щодо страв на св. Вечір є лише одна чітка вимога, що вони мають бути пісними. Доцільності не забирати страви зі столу після св. Вечері я не бачу. Навпаки якщо вони перебуваючи там змарнуються, ми зробимо гріх марнотрацтва.


      Питання до священика

        Ім'я: Оксана


        питання:

        Христос ся рождає! Отче, в яких випадках священник може відмовити у сповіді.
        Людина хрещена.

        відповідь:

         Славімо Його!
        Священик може відмовити у сповіді в декількох випадках. Перший – коли він не має повноважень уділити розгрішення з певних гріх ( розгрішення спільника гріха щодо нечистоти, розгрішення з гріха зрада тайни сповіді, хтось публічно і свідомо осквернив св. Євхаристію або вчинив замах на папу). Другий випадок – коли особа яка сповідається, не належно виконала п’ять умов доброї сповіді ( сповідається поверхнево, узагальнено, легковажно, не виявляє жалю за свої гріхи і немає бажання після сповіді змінюватись). Третій випадок – коли особа перебуває у алкогольному чи наркотичному стані.
        Також священик не має права уділяти розгрішення особам, які проживають подружнім життям без тайни шлюбу, хоча в даному випадку є певні обставини коли священик може уділити розгрішення ( тимчасова сепарація – коли подруги певний період часу проживають окремо; або коли проживаючи разом уникають близькості).


      Питання до священика

        Ім'я: Анна

        питання:

         Слава Ісусу Христу!
        Отче! Чи є в часі посту дні, звільнені від посту (неділя, субота)?
        Чи може робити зауваження на невідповідну поведінку у храмі (розмови, телефонні дзвінки, ходіння підчас Літургії чи інше), чи за невідповідний одяг тільки священик? Дякую.

        відповідь:

        Слава навіки!
        В неділю і суботу посту немає, однак є певні випадки у церковному календарі коли в неділю приписаний піст (Хрестопоклінна неділя чи коли на цей день припадає свято Воздвиження Чесного Животворящого Хреста).
        Щодо другої частини питання. Відповідь – так. Ми маємо бути відповідальні один за одного і це стосується не лише поведінки у храмі а в будьякому іншому місці. Однак слід відзначити, що наше зауваження має бути максимально коректним, щоб не образити особу. Наше зауваження має бути допомогою а не докором ( це дуже важливо особливо в храмі). Не забуваймо, що і ми не ідеальні і завжди знайдеться за що нам докорити. Пам’ятаймо і у стосунках в суспільстві живімо словами з св. Письма: « … як хочете, що з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними…» (Мат. 7.12)


      Питання до священика

        Ім'я: Яна

        питання:

         Слава Ісусу Христу!
        Отче! Один священик завжди хрестив дітей на восьмий день від народження, без присутності рідної матері, а вивід матері давав лише після сорока днів від народження дитини. Чи важливо дотримуватись таких термінів? Ваша думка, будь ласка. Дякую.


        відповідь:

        Слава навіки.
        Хрещення восьмого дня – це старозавітння традиція ( книга Второзаконня), яка вкоренилася у східну Церкву.  Щодо сорокового дня – це чисто православна традиція, у якій наголошується на фізичній нечистоті жінки. Загально відомо, що після пологів організм жінки очищається. Слід зауважити, що в православній церкві, жінка у період місячних вважається нечистою і не може приймати св. Причастя. Натомість у Католицькій церкві даний період вважається природнім станом жінки, це певні особливості організму жінки, тому в цей період жінка має повне право приймати св. Причастя. Власне в традиції сучасної Церкви термін ( восьми чи сороковий день) є другорядним. Тому сьогодні рекомендується якомога швидше після народження охрестити дитину і одночасно мама має можливість отримати «вивід».
        Існує більш глибша проблема щодо хрещення – належне і правильне його розуміння. Сьогодні більшість батьків охрещують своїх дітей більш з огляду на традицію чим задумуючись над глибоким значенням цієї події. Одною з визначних ознак цього це - вибір хресних батьків. Чим керуються рідні батьки при виборі для своєї дитини хресних батьків: родинні стосунки, дружні стосунки і навіть певні фінансові чи соціальні можливості. Натомість не береться до уваги їхнє духовне життя, чи ці особи є практикуючі християни, якщо вони одружені чи живуть у шлюбі. Забуваючи, що обов’язком хресних батьків є духовне виховання своїх похресників. Чи може особа, яка сама не живе в Божій присутності і згідно Його заповідей, виконати повноцінно цей свій обов’язок ХРЕСНИХ БАТЬКІВ?...


      Питання до священика

        Ім'я: Лана

        питання:

         Слава Ісусу Христу!
        Отче, прошу відповісти на два запитання.
        -Церковний день починається після відправлення вечірньої Служби. Як правильно постити в середу і п'ятницю: з 18 год. вівторка і четверга, чи з 0 год середи і п'ятниці.
        - Чи можна сідати під час читання Апостола?
        Адже священик виголошує " Будьте уважні". Дякую.

        відповідь:

        Слава навіки.

        Церковний день починається з вечора. Першим богослужіння добового кола є вечірня. Точної години в даному випадку немає, тому що у кожній парафії вечірня служиться в різний час. Слід зауважити, що згадується на вечірній святий чи вшановується свято наступного дня.  Натомість пости починаються, згідно грецької традиції, 00.00 і  закінчуються  24.00 або по завершені святкової Літургії. Дані години відносяться і до середи і п’ятниці.

        Щодо слухання Апостола на Літургії, звичайно можна сідати. Але, в даному випадку, важливим є - його уважно послухати. В цих читаннях є для нас дуже важлива наука і інформація, якою люди здебільшого легковажать і неуважно слухають. І тут є проблема. Тому в даному випадку наша постава є другорядною а першочерговим є уважно і побожно почути Слово Боже. І слова священика перед апостолом менш стосуються нашої постави в звертають увагу на нашу уважність « БУДЬМО УВАЖНІ».


      Питання до священика

        Анна
        питання:

         Слава Ісусу Христу!
        Отче! Ісус Христос тричі повертає зір сліпим. Але кожен раз по ріному: в одному випадку намазує очі і каже піти вмити в озері, в іншому просто зразу зцілює від сліпоти. Чому так? Адже йти сліпому важко, нехай і недалекий шлях, тим більше сліпому від народження.


        відповідь:

        Слава навіки!
        Св. Письмо дуже багато говорить про сліпоту. В даному випадку ми не маємо зациклюватись на цій негативній властивості людського життя, Бог через це хоче сказати людині щось дуже важливе. Особливістю Біблії є те, що цю книгу не слід старатися зрозуміти дослівно, в її словах завжди криється щось потаємне. Наголошуючи про певні людські фізичні властивості ( сліпота, проказа чи інша хвороба, одержимість, смерть…), Біблія завжди намагається відкрити духовний зміст.  Читаючи одну і  ту саму подію з Євангелії і одночасно переживаючи різні перипетії свого особистого життя, ми ці слова завжди розуміємо по-різному, навіть деколи суперечливо. Саме через це св. Письмо називають непрочитаною книгою.  Говорячи про сліпоту, нам мимоволі проводиться певна паралель з БЕЗПОРАДНІСТЮ (Втр.28.29; Іс. 59.10; Лук. 6.39). Важливим моментом для людини тут є, що саме Бог повертає зір людині. В даному випадку маючи можливість бачити, ми автоматично відчуваємо впевненість, відчуваємо обов’язок щось робити, себе реалізувати і  запорукою цього всього є Бог. Новий Завіт говорить, що Христос повернув зір багатьом людям (Мт. 15.30-31; 21.14; Лк. 7.21-22), хоча достеменно описуються лише три випадки.
        1. Мт. 20.29-34; Мр. 10.46-52; Лк. 18.35-43. Слід уточнити, що роблячи порівняння цих текстів ми можемо побачити певні розбіжності: Матей описує про двох сліпих жебраків, яких Христос оздоровив через дотик; натомість Марко і Лука розповідають про одного жебрака, якого Христос оздоровив словом.
        2.  Мр. 8.22-26.
        3.  Ів. 9 гл. ( оздоровлення в Силомскій купелі). 
        Можемо чітко зауважити різні способи зцілення але їх всіх поєднує один дуже важливий чинник – ВІРА. Христос завжди говорить, що зцілення це наслідок віри людини і Він завжди вимагав про свідчення цієї віри перш ніж отримати зцілення. І коли Христос відправив сліпця піти і вмитися в Силоамскій купелі це також образ свідчення віри, чи ця особа довіриться словам Христа, чи зможе вона подолати всі можливі труднощі щоб отримати бажаний результат.


      Питання до священика

        Ім'я: Ірина

        питання:

         Отче,як часто можна молитись дев'ятницю до св.Юди-Тадея?як правильно молитись?чи потрібно по закінченню 9 дня сповідатись і причащатися?роз'ясніть,будь ласка!Дякую!

        відповідь:

        Слава навіки. Молитви забагато ніколи не буває, але в даному випадку слід звертати увагу не на кількість, а якість молитви. Це стосуєтьтя різних способів молитви (приватна чи спільна), в тому числі і девятниці. Натомість,  сповідь не потрібно прив'язувати до певних релігійних подій Вашого життя ( великий піст, перша пятниця, чи в даному випадку закінчення девятниці). Сповідь це можливість людини очиститись від своїх гріхів, коли відчуваємо що перебуваєм у стані важкого гріха не потрібно чекати і зволікати, потрібно відразу шукати можливість якомога скоріше посповідатись.


      Питання до священика

        Ім'я:Ляна


        питання:

        Слава Ісусу Христу!
        Отче, скажіть, будь ласка, чи можна приймати духовне Причастя в стані гріха (легкого або важкого). Дякую.


        відповідь:

        Слава навіки!

        Духовне причастя не є Таїнством. Якщо Євхаристійне причастя можна приймати тільки в стані благодаті, тобто після сповіді з тяжких гріхів, то духовне причастя можливе для всіх. Воно може стати знаком благодаті для тих, хто не може приступати до Таїнства, але бажає з'єднатися з Ісусом Христом, молячись про дар покаяння і навернення. Духовне причастя можна здійснювати завжди і всюди, і полягає воно в молитовному настрої душі до справжнього єднання думок і почуттів з Господом. Тоді воно приносить духовні плоди. Найкраще здійснювати духовне причастя разом зі слуханням Слова Божого, разом з духовними роздумами.

        У сучасних документах Учительства Церкви про духовне причастя згадується в контексті Таїнства Шлюбу. У 1994 році Конгрегація віровчення оприлюднила Послання католицьким єпископам з питання причащання розлучених, які вступили у нові зв'язки. Його положення діють донині. Зокрема, в 6 параграфі цього документа, який  в свою чергу посилається на інші документи тієї ж Конгрегації, рекомендується розлученим, які вступили в новий цивільний шлюб, слідувати практиці духовного причастя, оскільки, як відомо, повторний шлюб в такому випадку недійсний, і ці особи відлучають себе від Євхаристійного причастя.


      Питання до священика

        Ім'я: Анна
        питання:

        Слава Ісусу Христу!
        Отче, мені подарували книгу Жанни Гійон \\\Пізнання глибин Ісуса Христа\\\. Почала читати і поцікавилась автором книги. Виявилось, що ця її книга (як і їнші) заборонена церквою Я поки не можу зрозуміти чому, бо не знаходжу причини заборони. Що робити: читати далі, поки не зрозумію, чи відкласти. Дякую.


        відповідь:

        Слава навіки!

        Найперше хочу чітко визначити, прочитавши і аналізуючи дану книгу буду ділитися своїми особистими думками і особистим аналізом, оскільки не маю права демонструвати позицію Церкви щодо даного автора цієї книги а також її змісту.

        Жанна Гюйон жила у XVII в Франції. Вона була католичка. Вона захопилася вивченням містичної католицької літератури. Саме це захоплення і лягло у основу написанні вище згаданої книги. І власне, ця книга стала одним з головних аргументів і звинувачені в адресу авторки.

        Для християнина існує два джерела об’явлення і пізнання Бога: Біблія і св. Передання. Складовою частиною св. Передання є твори святих і Отців Церкви. Церква завжди, для зростання і поглиблення духовного життя людини, рекомендує читати, досліджувати і практикувати вчення з св. Передання. А оскільки дана авторка не  є проголошеною свято і не входить і Вчительський Уряд Церкви, то будь які іі твори носять характер більш публіцистично-художній ніж повчальний чи той який закликає до наслідування. Сама авторка називає дану книгу автобіографічною а отже метою її було лише поділитися  певним особистим досвідом і особистими знаннями. Для мене, в цій книзі,  є певні моменти до кінця не зрозумілі. Наприклад коли вона говорить про повне а радше тотальне підпорядкування Богові, хоча ми знаємо, Що Господь прагне нашої свободи. І як би це не було дивним, навіть Він не може порушити нашої свободи. Другим моментом – є розуміння «правильно» каятись. З точки зору авторки в даному процесі головну роль віддається Богові, навіть в момент приготування і визнання наших гріхів, нівелюючи участь людини. Хоча Церква вчить, що добра сповідь це участь двох ( того хто кається і того хто прощає).

        Загально, дана книга, просякнута певним духом протестантизму ( можливо я помиляюсь, повторююсь це моя особиста думка). Я не можу Вам заборонити і одночасно не буду рекомендувати цю книгу читати. Чому Церква не рекомендує ті чи інші книги читати? Не тому що людина зможе почерпнути певне суперечне вчення по відношенню до церковного. А тому що це вчення може зруйнувати правильний зв'язок людини з Богом, і з Церквою як установою Божою. Тому з цілі саморозвитку і отримання певної інформації цю книгу можна читати але коли Ви відчуваєте, що дана інформація спонукає переосмислення вашого траційного  сприйняття Бога і Церкви краще відложіть її.


      Питання до священика

        Ім'я: Ольга
        Питання:

        Допоможіть будь ласка. Як впоратися з минулим? Якщо речі і помилки зроблені в минулому не дають спокою, і здається як багато не молившся, скільки не просиш пробачення, сам собі не можеш пробачити?


        Відповідь:

        Слава навіки!
        Роздумуючи над вашим питанням мені пригадалися певні події з св. Письма, а зокрема зустріч Ісуса Христа з Закхеєм (Лк. 19 гл.), з блудницею ( яка підійшла до нього в домі Симона Лк. 7. 36-50). Ці події є особливими тим, що дані особи до цього моменту жили досить неправильним життям. Їхнє минуле було переповнене помилками і упадками. Але в момент особистої зустрічі з Христом їхнє життя змінилося. Ці зміни не сталися лише як наслідок, що Він їм простив їхні упадки і помилки, а в тому, що вони відчули ДОВІРУ Бога до них. І в цей момент для них їхнє минуле перестало буди каменем який постійно тягнув в низ, для них відкрилося майбутнє тобто відчувши цю Божу довіру вони побачили правдиву ціль свого життя.
          Кожному з нас потрібно пережити таку особисту зустріч з Христом. Ми маємо розуміти, що кожний наш прожитий день це є той видимий знак довіри Бога до нас, це наш шанс і можливість ще щось змінити і зробити щось добре. Христос у своїх навчаннях ніколи не говорить про минуле людини, ніколи не докоряє людині за її гріхи і помилки, Він завжди говорить з людиною про майбутнє. Тому наші помилки і наше неправильне минуле не мають нас пригнічувати, ми не маємо права опускати руки і ціле життя себе картати. Наше минуле це наш досвід, з якого ми маємо зробити правильні висновки і йти вперед. Якщо ми сьогодні зранку пробудившись відкрили очі, розпочали новий день, значить Бог нам ще не перестав довіряти, Він вірить в нас. Тому що для Нього набагато важливішим є те якою буде наше майбутнє (вічність) ніж наше неправильне минуле.


      Питання до священика

        Ім'я: Оксана

        Питання:

        Слава Ісусу Христу! Підкажіть будь ласка,чи можливо розірвати церковний шлюб,коли з чоловіком не живемо 5 років і в нього друга жінка.

        Відповідь:

        Слава навіки!

        В Греко-Католицькій Церкві, щодо шлюбу, немає терміну  РОЗІРВАННЯ а УНЕВАЖНЕННЯ. Це є можливе, потрібно зібрати відповідні документи (свідоцтво про хрещення, свідоцтво про шлюб, документ про цивільне розлучення і характеристику від вашого священика, де ви проживаєте). Ці всі документи подаються у церковний трибунал при єпархійному управлінні і церковний суд, на основі церковного права, може уневажнити ваш шлюб і особа, отримавши таке рішення, вправі правосильно укласти нове подружжя.


      Питання до священика

        Ім'я:Степан


           Питання:

        Слава Ісусу Христу! Підкажіть які потрібно підготувати документи коли мішане подружжя а саме майбутня дружина іншої конфесії


           Відповідь:

        Слава навіки! п. Степан, найперше потрібно розуміти, що мішане подружжя це - подружжя між двома охрещеними особами, одна з яких є католиком, а інша некатоликом. Дане подружжя є заборонене без попередньої згоди компитентоної влади (к. 813). Цей дозвіл дає місцевий єрах (єпископ) при виконанні певних умов:
        1. перша умова вимагає, щоб було захищенно обовязки католицької сторони (збереження віри є абсолютним обовязком божественного права). Тому, якщо в певному випадку існуватиме близька небезпека втрати віри, подружжя Католицької сторони буде заборонене божественним правом, і церковний дозвіл буде неможливим.
        2. Некатолицька має дати свою письмову згоду на охрещення і виховання дітей у католицькій вірі, хоча при певних умовах суспільних чи соціальних ця умова опускається.
        3. Позаяк погляди некатоликів щодо цілей та істотних особливостей подружжя відрізняються від католицької сторони, зокрема у питанню нерозривності подружжя ( у православних існує можливість розлучення), третя умова приписує, щоб обидві сторони були ознайомлені з цілями та істотними особливостями подружжя (передподружні науки або особиста розмова з священиком).
        Отже потрібно такі документи:
        Найперше дозвіл на укладання шлюбу єпископом.
        Свідоцтво про хрещення
        Документ про проходження перед подружніх наук
        Якщо особа з іншої місцевості документ від пароха, що вона є вільного стану ( не брала шлюб з іншою особою) і дозвіл цього пароха на уділення тайни подружжя


      Питання до священика

        перевірка


    Оголошення

    Розпорядок зустрічей у парафіяльному будинку за адресою: А. Шептицького 80.( навпроти катедрального собору св. апп. Петра і Павла, ІІ – поверх, вхід від автошколи.)

     

    Запитуємо священика

    Від тепер на сайті храму  діє рубрика " ПИТАННЯ ДО СВЯЩЕНИКА"

     

    Запрошуємо Вас відвідати церковну крамницю храму
    Запрошуємо Вас відвідати церковну крамницю храму

    Шановні парафіяни!

    Запрошуємо Вас відвідати церковну крамницю храму св. апп. Петра і Павла.

     

    Пошук
      

    Фото з галереї
         
       
         

         
       
         

         
       
         



    Copyright MyCorp © 2013
    © Авторське право на матеріали сайту захищається законом. Вони можуть бути використані повністю або частково за умови посилання.
    У разі використання їх в інтернеті - обовязкове посилання на www.katedra-sokal.org.ua